ТВОРЧІСТЬ К. ЮНГА В АСПЕКТІ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В ПОРІВНЯННІ З ВЕДИЧНОЮ КОНЦЕПЦІЄЮ

Анотація

Актуальність. Проблема самореалізації особистості на даний момент є однією з кардинальних проблем сучасності. Метою дослідження є аналіз методологічних засад дослідження проблеми самореалізації особистості у творчості Карла Юнга. Проведено аналіз його творчості в порівнянні з індійською релігійно-філософською думкою.

Методологія. У цьому дослідженні основним методологічним принципом є порівняльний аналіз. У роботі, крім порівняльного методу, використовуються важливі для розуміння предмета дослідження прийоми єдності історичного, логічного та сходження від абстрактного до конкретного. У дослідженні також використовувалися загальнонаукові методи: аналіз, синтез, абстрагування.

Результати. На думку автора, концепцію К. Юнга про колективне несвідоме важко зрозуміти, не проводячи паралелей із розумінням понять Брахмана й Атмана в індійській філософії, де через зв’язок індивідуальної душі (Атмана) з Абсолютом відбувається розуміння понять Брахмана й Атмана. Бог (Брахман) досягає стану просвітлення (всезнання).

Використання порівняльного підходу дозволяє стверджувати, що на творчість Карла Юнга істотно вплинуло його захоплення східною філософією, особливо індійською. Можна провести відповідні паралелі між вченням Юнга та індійською релігійно-філософською думкою щодо самореалізації особистості, яка переходить у богоусвідомлення. К. Юнг, вважаючи себе богоподібною істотою, заснував Психологічний клуб, який діяв як індійська релігійна громада, очолювана харизматичною особистістю, де вищі знання отримувалися через систему йогічної практики, шляхом досягнення просвітлення. Подібно до індійської релігійно-філософської традиції, він поділяв концепцію карми та реінкарнації.