МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОБЛЕМ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

Актуальність. Незважаючи на традиційність і значущість для психологічної та соціологічної наук, проблема соціалізації залишається вразливою для критики через апологетичний характер її теоретико-методологічних засад. У межах традиційних підходів успішність чи невдача процесу та результатів соціалізації розглядаються, по суті, в інтересах офіційно визнаної державної ідеології з відповідним набором ідеалів і цінностей. Це може бути прийнятним для країн з усталеними демократичними режимами, але породжує багато підступних питань в умовах протистояння суспільств з різними цивілізаційними орієнтирами. Таку ситуацію ми маємо сьогодні в контексті російсько-української війни. Методологія базується на дискурсивному підході, який не позбавляє дослідника права оцінювати  соціалізацію зі своїх ідеологічних позицій, але виключає екстраполяцію цих оцінок на психологічний (процесуальний) зміст соціалізації. Відповідно до цього підходу, дискурси, в яких відбувається соціалізація, а не сам її психологічний зміст, можна оцінювати з моральної чи ідеологічної точки зору. Це дає змогу більш реалістично оцінювати досвід соціалізації різних суспільств, різних країн і народів, порівнювати тощо. Участь людей у відтворенні та розвитку дискурсу можна простежити за результатами моніторингу всеукраїнських репрезентативних опитувань, проведених Інститут соціальної та політичної психології НАН України з початку 1990-х років.
Результати. За цей час територіально-державний дискурс поступово сформувався як провідний в українському суспільстві. Його ціннісним імперативом є ставлення до державної незалежності. Близько 80% громадян вважають, що хоча на шляху нашої державності є багато перешкод, Україна все ж має бути незалежною.