ДОСВІД ПСИХОПРАКТИЧНОГО СУПРОВОДУ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА ПОСТТРАВМАТИЧНОГО РОЗВИТКУ ВЕТЕРАНІВ І ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ

Анотація

Aктуальність. Мета статті - виявлення основних принципів та особливостей створення доказової психологічної практики роботи з ветеранами російсько-української війни та членими їх сімей в межах проекту “Ветеранська хата”, орієнтованому на їх успішну реадаптацію до цивільного життя, професійну ресоціалізацію та підтримку посттравматичного розвитку таких осіб.

Методологія. Методологія роботи з ветеранами ґрунтується на постнекласичній парадигмі акмеологічного розвитку особистості, яка орієнтована на посттравматичний розвиток таких осіб у груповій роботі на основі суб’єкт - суб’єктних стосунків психолога і клієнтів та створення психопрактичних умов для переосмислення ветеранами та їх сімейним оточенням травматичного досвіду демобілізованих бійців і появу нових життєвих смислів, пов’язаних з їх професійною ресоціалізацією та особистісним зростанням.

Результати. В реалізації авторського проекту Ветеранська хата в роботі з ветеранами та членами їх сімей реалізовано комплексний підхід, що забезпечує поєднання освітньої (магістратура з психології) та психопрактичної складових їх професійної ресоціалізації. Ключовим змістом психопрактичного супроводу є практики, орієнтовані в напряму посттравматичного зростання учасників проекту, а саме: зміцнення Его-потенціалу ветеранів, організація засобами групової роботи їх екологічного переосмислення травматичного досвіду подій війни та появу нових смислів життя, пов’язаних з набуттям нової професії психолога, що створює умови для позитивних особистісних трансформацій всіх учасників програми. Досвід впровадження авторського проекту Ветеранська хата на базі факультету психології та Центру ветеранського розвитку Київського національного університету імені Тараса Шевченка, орієнтований на психологічну підготовку демобілізованих учасників вйни та членів їх сімей до майбутньої роботи з побратимами, засвідчує перспективність орієнтації на постнекласичну методологію практичної роботи, зокрема, використання принципів акмеологічного розвитку особистості, а також потребує особливої уваги до потенціалу життєстійкості фахівців-психологів, які здійснюють таку роботу.