ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СТІЙКОСТІ ДО СТРЕСУ ТА СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ВІЙНИ
Анотація
Актуальність. Дослідження того, як стресові фактори впливають на психічне здоров’я українських студентів, є критично важливим для розробки цільових втручань і систем підтримки життєстійкості та ментального відновлення української молоді - групи населення, з якою безпосередньо пов’язане майбутнє нашої країни.
Метою статті є висвітлення результатів теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження зв’язку між стійкістю до стресу, суб’єктивним благополуччям та травмою війни студентської молоді України в умовах повномасштабної військової агресії.
Методологія. Методи емпіричного дослідження включають інструменти для оцінки вразливості до стресу, рівня суб’єктивного благополуччя та впливу війни: Тест “Стійкість до стресу” (Максименко, С.Д. та ін.), Методика “Модифікована шкала суб’єктивного благополуччя БіБіСі” (адаптація Л.М. Карамушки та ін.), Опитувальник “Травма війни” благодійної організації “Фонд Ріната Ахметова”. Для аналізу даних застосовано методи описової статистики та кореляційний аналіз Спірмена. Вибірка. 91 респондент віком 18-30 років з різних регіонів України.
Результати. Встановлено, що 74,7% опитаних студентів демонструють низький рівень стійкості до стресу, а 59,3% — низький рівень загального суб’єктивного благополуччя. Кореляційний аналіз виявив статистично значущий слабкий негативний зв’язок між вразливістю до стресу (інвертована шкала стійкості) та психологічним благополуччям (ρ=−0.325, p<0.01). Також підтверджено прямий зв’язок між високою вразливістю до стресу та вираженістю у досліджених осіб пережитої травми війни (ρ=0.298, p<0.01).
Висновки. Вищий рівень стійкості до стресу є значущим предиктором вищого рівня суб’єктивного та психологічного благополуччя та асоціюється з нижчим рівнем психотравматизації студентської молоді. Результати обґрунтовують необхідність розробки цільових програм підвищення стресостійкості та психологічного благополуччя молоді України.
Посилання
Вернік, О. Л. (2019). Суб’єктивне і психологічне благополуччя: проблема інтеграції евдеймонічного і гедоністичного підходів. У Ю. М. Швалба (Ред.), Матеріали всеукраїнського науково-практичного семінару (25 вересня 2019 року, Київ) (с. 9–13). Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України.
Вірна, Ж. П. (2013). Аксіологія якості життя особистості. Психологія особистості, (1), 104–112.
Галян, І. М. (2016). Психологічне благополуччя як виразник екзистенціальної сповненості майбутніх педагогів. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, IX(9), 132–139.
Горбаль, І. С. (2016). Соціально-психологічні чинники суб’єктивного благополуччя пенсіонерів [Дисертація кандидата психологічних наук, Львівський національний університет].
Гринів, О. (2014). Аналіз підходів до дослідження психологічного благополуччя особистості. Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія, (19, ч. 1), 25–34.
Громова, В. О. (н.д.). Поняття “резильентність” у психолінгвістиці. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова.
Гусак, Н., Чернобровкіна, В., Чернобровкін, В., Максименко, А., Богданов, С., & Бойко, О. М. (2017). Психосоціальна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій: підхід резилієнс. Навчально-методичний посібник.
Карамушка, Л. М., Креденцер, О. В., Терещенко, К. В., & ін. (2023). Методики дослідження психічного здоров’я та благополуччя персоналу організацій: психологічний практикум (Л. М. Карамушка, Ред.). Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України.
Карпенко, З. С. (2013). Сучасний стан аксіопсихологічних досліджень в Україні. Психологія і особистість, (1), 21–31.
Кологривова, Е. І. (2008). Функції особистісних прагнень в переживанні молодою людиною суб'єктивного благополуччя [Автореф. дис. канд. психол. наук, Київ].
Курова, А. В. (2016). Психологічні індивідно-особистісні детермінанти суб’єктивного благополуччя майбутніх психологів [Дис. канд. психол. наук, Одеса].
Лазарус, Р. (1970). Теорія стресу та психофізіологічні дослідження. У Емоційний стрес (с. 202). Леніздат.
Лазос, Г. П. (2018). Резільєнтність: концептуалізація понять, огляд сучасних досліджень. Актуальні проблеми психології. Том 3: Консультативна психологія і психотерапія, (14), 26–64.
Нагнибеда, О. М. (2018). Розмежування понять життєстійкості, резилентності та стресостійкості в умовах інформаційного суспільства. У Наукова молодь – 2018: Збірник матеріалів VI Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених (с. 100–106).
Онлайн-тест “Чи є у вас травма війни?”. Фонд Ріната Ахметова. DOI: https://akhmetovfoundation.org/test/est-ly-u-vas-travma-voyny.
Пирожков, С. І., Божок, Є. В., & Хамітов, Н. В. (2021). Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз. Вісник Національної академії наук України.
Савіцина, Є. В., & Бабатіна, С. І. (2020). Психологічне благополуччя особистості: опис функціональної моделі. У А. М. Яцюк та ін. (Ред.), Соціально-психологічні технології розвитку особистості (с. 316–319). Херсон: ФОП Вишемирський В. С..
Сердюк, Л. З. (2017). Структура та функція психологічного благополуччя особистості. Актуальні проблеми психології. Том V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія, (17), 124–133.
Сільє, Г. (н.д.). Стрес без дистресу.
Федотова, Т. В. (2018). Резільєнтність як одна із метакомпетенцій розвитку професійної ідентичності майбутнього фахівця початкових класів.
Хамініч, О. М. (2016). Резильєнтність: життєстійкість, життєздатність або резильєнтність? Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки, 6(2), 160–165.
Цигульська, Т. Ф. (2000). Загальна та прикладна психологія: як допомогти собі та іншим. Київ: Наукова думка.
Єзерська, Н. В. (2018). Психологічні чинники суб’єктивного благополуччя підлітків в умовах спеціалізованої школи-інтернату [Дис. канд. психол. наук, Київський університет імені Бориса Грінченка].
American Psychological Association. (2023). Resilience. APA Dictionary of Psychology.
Bonanno, G. A., Romero, S. A., & Klein, S. I. (2015). The temporal elements of psychological resilience: An integrative framework for the study of individuals, families, and communities. Psychological Inquiry, 26(2), 139–169.
Cannon, W. B. (1915). Bodily changes in pain, hunger, fear and rage: An account of recent researches into the function of emotional excitement. D. Appleton and Company.
Cloninger, C. R. (2008). On well-being: Current research trends and future directions. Medicine, Mental Health, Science, Religion, and Well-being, 6, 3–9.
Connor, K. M., & Davidson, J. R. T. (2003). Development of a new resilience scale: The Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC). Depression and Anxiety, 18, 71–82.
Fletcher, D., & Sarkar, M. (2013). Psychological resilience: A review and critique of definitions, concepts, and theory. European Psychologist, 18(1), 12–23.
Fromm, E. (1976). To have or to be? Harper & Row.
Henry, C. S., Sheffield Morris, A., & Harrist, A. W. (2015). Family resilience: Moving into the third wave. Family Relations, 64, 22–43.
Luthar, S. S., Cicchetti, D., & Becker, B. (2000). The construct of resilience: A critical evaluation and guidelines for future work. Child Development, 71(3), 543–562